![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
olgagermanyОдни считают, слишком много насчитали, другие - слишком мало. Третьи вылезают с аргументацией - поздно искать виновных, зачем ворошить, кому это надо, кроме продажных политиков... Четвертые: "Индустриализацию нужно было проводить - а как вот ешё можно было заставить этих кулаков работать, кроме как выморить.. . Быдло иначе не понимает..."
А пятые - вот как с Луны свалились, честное слово, проснутся и начинают вечную песню непомнящих: "Погодные условия плохие были... Засуха... Власти не виноватыееее... Оне заводы тракторные строили, как лучше хотели.."
Не, серьёзно. Вот ради этих четвертых и пятых хочу поименных список жертв. Хочу знать имя каждого ребёнка, каждой матери, каждого отца, наблюдавших в бессилии, как умирают их дети.
http://gardenerm.livejournal.com/318971.html?thread=8986363#t8986363
http://gardenerm.livejournal.com/318971.html?thread=8986875#t8986875
Але на цьому трагічні картини, які бачила маленька дівчинка, не вичерпалися.
«У бабуні в селі була подружка Агуся. І от пішли ми якось її провідати. Заходимо до неї в хату, а вона лежить на полу. Під нею — зім'ята солома. Бабуня питають, що це її не видно, а та тільки: «Ой, Домашечко... Ой, їстоньки!.. Ой, їсти!..» Бабуня їй на те: «Агусю, голубонько, ми з Манею й самі нічого не маємо, бур'ян один їмо... Ось у мене вже ноги пухлі...». А вона, як зараз бачу, бере тієї соломи з-під себе судорожними руками, підносить до рота, і жує, жує... З рота — вже піна, а вона повторює: «Ой, їстоньки!..» Бабуня сидять і плачуть, а Агуся так кілька разів ще підносить солому до рота, і знов руку опустить. А тоді різко витягнулася — і все... Ми накрили її рядном і пішли. Так я бачила смерть від голоду. Це дуже страшно! — пригадує Марія Власівна. — Головне, що людина все розуміє і їй страх як хочеться їсти».
А пятые - вот как с Луны свалились, честное слово, проснутся и начинают вечную песню непомнящих: "Погодные условия плохие были... Засуха... Власти не виноватыееее... Оне заводы тракторные строили, как лучше хотели.."
Не, серьёзно. Вот ради этих четвертых и пятых хочу поименных список жертв. Хочу знать имя каждого ребёнка, каждой матери, каждого отца, наблюдавших в бессилии, как умирают их дети.
http://gardenerm.livejournal.com/318971.html?thread=8986363#t8986363
http://gardenerm.livejournal.com/318971.html?thread=8986875#t8986875
Але на цьому трагічні картини, які бачила маленька дівчинка, не вичерпалися.
«У бабуні в селі була подружка Агуся. І от пішли ми якось її провідати. Заходимо до неї в хату, а вона лежить на полу. Під нею — зім'ята солома. Бабуня питають, що це її не видно, а та тільки: «Ой, Домашечко... Ой, їстоньки!.. Ой, їсти!..» Бабуня їй на те: «Агусю, голубонько, ми з Манею й самі нічого не маємо, бур'ян один їмо... Ось у мене вже ноги пухлі...». А вона, як зараз бачу, бере тієї соломи з-під себе судорожними руками, підносить до рота, і жує, жує... З рота — вже піна, а вона повторює: «Ой, їстоньки!..» Бабуня сидять і плачуть, а Агуся так кілька разів ще підносить солому до рота, і знов руку опустить. А тоді різко витягнулася — і все... Ми накрили її рядном і пішли. Так я бачила смерть від голоду. Це дуже страшно! — пригадує Марія Власівна. — Головне, що людина все розуміє і їй страх як хочеться їсти».
